Фото без опису

Джерело: Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЩОДО ОХОРОНИ ПРАЦІ

Відповідно до статті 44 Закону України «Про охорону праці» за порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок та їх організацій передбачається відповідальність для юридичних та фізичних осіб, які використовують найману працю. Відповідальність може бути дисциплінарною, адміністративною, матеріальною та кримінальною.

ДИСЦИПЛІНАРНА відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення. У деяких галузях народного господарства, можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. За кожне порушення трудових обов’язків може бути застосоване лише одне притягнення до дисциплінарної відповідальності.

АДМІНІСТРАТИВНА відповідальність визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). Вона полягає у застосуванні до посадових осіб і працівників штрафних санкцій. Стаття 41 КУпАП передбачає, що порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці тягне за собою накладення штрафу на винних осіб у таких розмірах від 2 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на працівників, та від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також на громадян – власників підприємств або уповноважених ними осіб. Сплата штрафу не звільняє юридичну або фізичну особу, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, від усунення виявлених порушень у визначені строки.

МАТЕРІАЛЬНА відповідальність передбачається Кодексом законів про працю у вигляді відшкодування матеріальних збитків накладається на працівників і посадових осіб за шкоду, заподіяну підприємству, а також на роботодавців за порушення вимог щодо охорони праці. Загальними підставами накладення матеріальної відповідальності на працівника є: наявність прямої шкоди; вина працівника (у формі умислу або недбалості); протиправні дії (бездіяльність) працівника; наявність причинного зв’язку між винними й протиправними діями (бездіяльністю) працівника та завданою шкодою.

На працівника може бути покладена матеріальна відповідальність за наявності всіх перелічених умов, відсутність хоча б однієї з них виключає матеріальну відповідальність працівника. Розрізняють обмежену матеріальну відповідальність, повну матеріальну відповідальність та колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.

Окрім відшкодування шкоди працівникам (внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання), роботодавець повністю відшкодовує збитки іншим підприємствам, громадянам і державі на загальних підставах у зв’язку з заподіянням шкоди при порушенні вимог охорони праці.

Матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

КРИМІНАЛЬНА відповідальність передбачена Кримінальним Кодексом України й покладається на працівників, посадових осіб підприємств та на роботодавців за порушення, яке створювало небезпеку для життя або здоров’я громадян, яке призвело чи могло призвести до нещасних випадків, аварій або інших тяжких наслідків. Ознаки злочину є як у діях, так і у бездіяльності, тобто у невиконанні того, що слід було робити на виконання відповідних законодавчих актів (правил, положень, інструкцій тощо). Ступінь покарання залежить від конкретних обставин та карається штрафом або виправними роботами, обмеженням волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на обмежений термін або без такого.