Законодавство України визначає домашнє насильство як діяння/бездіяльність між членами сім’ї або родичами, зокрема між колишнім подружжям, незалежно від того, чи зареєстровано їх шлюб та чи проживають вони спільно. На сьогодні відповідна проблема є доволі поширеною серед українського суспільства. Однак потерпілі часто не бажають звертатися за допомогою, виправдовуючи агресора та маючи надію, що все налагодиться. Проблему домашнього насильства не можна замовчувати, із нею потрібно боротися.

Зараз в інформаційному просторі багато інформації про цю проблему, багато порад, оновлені спеціальні заходи захисту, проте… Неймовірно багато постраждалих жінок залишаються в ситуації насильства.

І щойно ця ситуація стає публічною, одразу з’являються “експерти-радники”, які кажуть: “Чому ж вона не йде від нього? Значить її це влаштовує! Вона сама обрала таке життя!”, починають навіть звинувачувати жінку в тому, що вона сама провокує на насильство, що це її психологічна потреба, тощо.

І ніхто з цих “експертів-радників” не може зрозуміти, що у постраждалої жінки є обґрунтовані причини залишатися в ситуації домашнього насильства.

Одні з головних причин: людський осуд, фінансова залежність від кривдника, проблеми з альтернативним житлом, роботою тощо.

На жаль, лише одна з 1000 постраждалих жінок наважується покинути усе та втекти від кривдника, розірвати те циклічне коло насильства.

Як захистити себе чи дітей від домашнього насильства, куди звертатися по допомогу та які діяти в таких ситуаціях читайте на сайті Коломийчиської адміністрації за посилання

https://kolomyichiska-gromada.gov.ua/