Фото без опису

Джерело: Луганська обласна державна адміністрація

кремль обирає бранців на власний розсуд, не спираючись на докази та закони, – Артем Лисогор до Дня українського політв'язня

Демократичне правове поле в росії почали придушувати ще під час першої каденції їхнього диктатора. Доки не перетворили правосуддя на банальне закручування гайок.

Політичним в’язнем там може стати кожний. Докази загарбникам не потрібні.

Свавілля відбувалося і півсторіччя тому, коли починаючи із 12 січня 1972 року заарештували більшість відомих представників національно-демократичного руху, триває воно й до сьогодні.

Країни і часи різні – принципи повернуті ті самі.

Сумно відома історія Дмитра Оробія – випускника СНУ ім. В. Даля. Він вступав до вишу у 2014-му, коли росіяни почали відділяти частину Луганщини від України. Продовжив навчання в евакуйованому університеті – на факультеті політології та міжнародних відносин.

Напевно, саме це кинулося в очі загарбникам, коли вони у червні 2020 року затримали Дмитра у Алчевську, куди він поїхав навістити батьків. А 5 лютого 2021-го хлопцю винесли вирок – 12 років позбавлення волі. Інкримінували державну зраду за законами так званої «лнр».

Рідні його не бачили від часу затримання…

Дмитре, якщо до тебе дійдуть ці строки: зберігай віру, тримайся і знай, що ти не наодинці з бідою.

….Зі зміною «республіканського» законодавства на російське вирок ніхто не переглядав.

Як і справи багатьох інших українців.

Станом на середину минулого року у колоніях та ізоляторах окупованої Луганщини перебувало 3 756 осіб. Винні та несправедливо засуджені – їх тисячі, але вони самі. Сьогодні мова виключно про цивільних. Їх подальшу долю вирішує не право, а настрій, забаганки та злочинні накази загарбників.

Україна бореться за кожного громадянина. Президент Зеленський використав всі можливі політичні важелі аби поновити обмін полоненими.

Декілька днів тому відбувся перший після тривалої паузи – серед понад 200 військових та цивільних визволений викладач нашого, Луганського, вишу Костянтин Літвінов. Він із першого дня неволі вірив у повернення на рідну землю. І це надавало йому сил упродовж майже двох років полону. Ми намагаємося врятувати кожного з вас – вірте в Україну і дочекайтеся!