Фото без опису

Це відносно молоде свято було оголошено Генеральною конференцією ЮНЕСКО 17 листопада 1999 року як привід для роздумів та зосередження уваги на мовному питанні.

Як сказав відомий український письменник Іван Франко: «Мова – коштовний скарб народу».

Мова – це ідентифікаційний код нації.

Яке ж значення мова має кожного з нас?

Мова – це інструмент, який єднає народ в одне ціле, це - надбання минулих поколінь і дар, який повинні оберігати та примножувати їх нащадки сьогодні, щоб зберегти цей найцінніший спадок для майбутнього.

Українська мова – одна з найбагатших, наймилозвучніших і найкрасивіших мов у світі, доведено лінгвістами. Вона поєднала в собі співучість, багатство відтінків інтонацій, поетичність та багатогранність. Із давніх давен і до теперішнього часу українська мова розвивається та вдосконалюється. Багато років тому її, як і зараз прагнули знищити, зменшити її значення як в культурному житті народу, так і в побуті. Відношення радянської влади до української мови як до мови селюків, було наративом майже століття.

І сьогодні російський агресор на окупованих територіях винищив книжковий фонд української літератури, заборонив видавництво засобів масової інформації українською та насаджує населенню обов’язковість спілкування мовою агресора. Методи – знайомі з часів тоталітаризму комуністичної влади.

Тому, щоб не загубитися в суспільстві, щоб зберегти свою культуру, традиції, шанувати історію предків, їх прагнення до свободи та незалежності, ми повинні гідно та бережно ставитися до нашої рідної мови. Прагнути вдосконалити свої знання, розмовляти на державній мові і ніколи не забувати – якою ціною далося в минулому і як ціною відстоюється сьогодні наше право вільно спілкуватися рідною українською мовою.