17 жовтня 2025 року набрала чинності Постанова Уряду №1307, якою серед іншого внесені зміни до Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій . 

Важливим нововведенням є встановлення порядку евакуації населення з територій можливих бойових дій, територій активних бойових дій, а також територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси. Перелік таких територій визначається Наказом Міністерства розвитку громад та територій №376, надалі – Перелік

Як і ким організовується евакуація? 

У разі віднесення населеного пункту до територій можливих бойових дій, територій активних бойових дій, а також територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, місцеві держадміністрації (військові адміністрації) разом з органами місцевого самоврядування (ОМС) зобов’язані невідкладно скликати засідання комісії з питань евакуації (утворюються при ОМС) та/або відповідного координаційного штабу, надалі – відповідальні за евакуацію.

Відповідальні за евакуацію визначають ключові параметри організації евакуації:

  • кількість людей та категорії (діти, люди з інвалідністю, літні тощо);
  • ресурси і транспорт та їх достатність;
  • маршрути евакуації, збірні пункти, проміжні пункти, транзитні центри, приймальні пункти та місця тимчасового проживання;
  • сили і засоби, що залучаються для забезпечення заходів.

За підсумками ухвалюється рішення, на підставі якого готують план евакуаційних заходів для населення (працівників), а також матеріальних і культурних цінностей. Якщо потрібно, план оформлюється з дотриманням вимог щодо інформації з обмеженим доступом.

План затверджує керівник відповідної місцевої держадміністрації (військової адміністрації) і надсилає його до адміністрації вищого рівня та до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС).

Як інформують населення під час евакуації? 

Коли на певній території оголошують евакуацію, відповідальні за евакуацію зобов’язані оперативно та зрозуміло повідомити людям всю необхідну інформацію. Що саме повідомляють людям:

  • ризики залишення на території, де проводиться евакуація;
  • час, коли припиняють роботу медичні, соціальні (зокрема доглядові) та адміністративні служби через евакуацію їхнього персоналу;
  • порядок проведення евакуації — коли вона починається, скільки триватиме, якими маршрутами відбуватиметься;
  • адресу найближчого збірного пункту та безпечні шляхи до нього;
  • місце розташування транзитного центру, орієнтовний час перебування там і перелік послуг, які можна отримати (їжа, медична допомога, тимчасовий відпочинок тощо);
  • область і умови подальшого розміщення людей після евакуації;
  • можливість евакуації з дому, якщо людина не може самостійно дістатися збірного пункту;
  • список речей першої необхідності та обмеження за обсягом багажу;
  • як евакуйовують дітей, людей з інвалідністю та інші маломобільні групи населення;
  • правила перевезення домашніх тварин;
  • гарантії соціального захисту під час евакуації та в місцях тимчасового розміщення;
  • контактні номери “гарячих ліній” з питань евакуації для уточнення інформації.

Як саме доводять інформацію про евакуацію до людей?

Сигнали оповіщення та повідомлення про евакуацію організовуються у доступній для всіх формі, у тому числі для людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Це може бути особисте інформування, оголошення через місцеві ЗМІ, гучномовці, смс-розсилки, соціальні мережі або інші канали. До інформування можуть долучатися представники ДСНС та Національної поліції, а також громадські та волонтерські організації, які допомагають людям зорієнтуватися та безпечно евакуюватися.

Як відбувається перевезення людей під час евакуації?

Відповідальні за евакуацію забезпечують перевезення людей від збірних пунктів до транзитних центрів.  Якщо у найближчому транзитному центрі немає вільних місць або умови не підходять для окремих категорій людей, відповідальні за евакуацію організовують перевезення до іншого безпечного центру, який відповідає необхідним критеріям.

Якщо люди вирішують самостійно залишити небезпечну територію — власним авто або громадським транспортом, то вони зобов’язані повідомити про це відповідальних за евакуацію (зокрема в електронний спосіб) не пізніше ніж через два робочі дні після виїзду. У повідомленні потрібно вказати:

  • склад сім’ї (кількість дітей, людей  з інвалідністю, людей похилого віку тощо);
  • маршрут руху;
  • місце, куди планується прибути (якщо відомо).

Ці дані вносяться до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Як працюють транзитні центри: що очікує людей після евакуації? 

Після евакуації люди потрапляють до транзитних центрів — спеціально облаштованих місць, де надають тимчасовий притулок, допомогу і визначають подальший маршрут переселення.

Люди можуть перебувати у транзитному центрі до 3 діб, а за необхідності оформлення документів — до 7 діб максимум.

Транзитний центр має відповідати мінімальним вимогам безпеки і комфорту. Зокрема:

  • працюють системи електро-, водо- та теплопостачання (з резервними джерелами на випадок перебоїв);
  • температура в приміщеннях — від 18 до 25°C;
  • достатньо місця для відпочинку — щонайменше 4 кв. метри на одну особу;
  • забезпечено питною водою (не менше 20 л на людину на добу) і харчуванням;
  • облаштовано санітарні приміщення (один туалет на 20 людей, душ — на 30 людей, з доступом для людей з інвалідністю);
  • наявний безбар’єрний доступ до всіх зон — санвузлів, спальних і харчових приміщень;
  • є меблі, аптечки, плани евакуації, вогнегасники;
  • передбачені ігрові зони для дітей, медичний пункт і місце для психологічної допомоги;
  • центр має знаходитись не далі ніж 500 метрів від укриття або мати власне.

Усі, хто прибуває до транзитного центру, проходять первинну реєстрацію. Адміністрація центру фіксує основні дані:

  • прізвище, ім’я та по батькові;
  • вік, стать;
  • наявність інвалідності або особливих медичних потреб;
  • склад сім’ї;
  • потребу в медичній, соціальній чи іншій допомозі.

Кожній евакуйованій людині транзитний центр забезпечує базовий пакет послуг:

  • місце для відпочинку;
  • продуктовий набір;
  • засоби гігієни;
  • необхідні ліки (за медичними показаннями).

Також люди отримують інформацію про можливість фінансової підтримки — зокрема від міжнародних гуманітарних організацій. Працівники центру допомагають оформити відповідні виплати.

Після реєстрації кожна особа проходить анкетування (оцінку потреб), яке допомагає визначити потреби сім’ї та спланувати подальше переселення. Для цього при кожному транзитному центрі створюється мультидисциплінарна команда, до якої входять: соціальний працівник, медик, психолог, юрист та інші фахівці за потреби. Команда оцінює, чи потрібна людині медична допомога, правова або психологічна підтримка, соціальні послуги чи виплати, допомога з працевлаштуванням або навчанням дітей.

Анкетування проводиться в електронній формі і включає відомості про:

  • персональні дані (ПІБ, дата народження, контакти);
  • склад сім’ї;
  • стан здоров’я;
  • соціальні потреби;
  • освіту, професійний статус, потребу у праці;
  • освітні потреби дітей;
  • наявність домашніх тварин.

На основі цієї інформації складається індивідуальний план подальшого переміщення — наприклад, до місця тимчасового проживання або до медичного закладу. Усі дані зберігаються в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, і використовуються лише для надання допомоги, із дотриманням правил захисту персональних даних.

Після анкетування кожна особа отримує консультацію щодо своїх подальших дій. Можливі варіанти:

  • самостійне переселення до обраного місця проживання;
  • направлення до місця тимчасового проживання (житлових об’єктів, гуртожитків тощо);
  • направлення до лікарень або соціальних закладів, якщо цього вимагає стан здоров’я чи обставини.

Організацію цих дій забезпечують представники органів соціального захисту населення спільно з адміністрацією центру. 

Що відбувається після перебування у транзитному центрі? 

Після короткочасного перебування в транзитному центрі евакуйовані люди вирушають далі — до місць тимчасового проживання, закладів охорони здоров’я або закладів соціального захисту.  Перевезення здійснюється організовано одним із таких способів:

  • Безоплатний проїзд залізницею — держава забезпечує спеціальні евакуаційні потяги або місця для евакуйованих людей;
  • Спеціальні автобусні чи інші перевезення — організовуються місцевими органами влади за рахунок джерел, не заборонених законом (наприклад, місцевих бюджетів або допомоги міжнародних партнерів);
  • Самостійний виїзд — людина може виїхати власним або громадським транспортом, або за допомогою третіх осіб, але зобов’язана повідомити адміністрацію центру про свій від’їзд.